Сланцевий газ та сланцева нафта: гігантський потенціал для енергетики
Завдяки освоєнню сланцевих родовищ нафти і газу в енергетиці США сталися серйозні зміни. У 2012 році доля сланцевої нафти, що видобувається в США, досягла 29%, а сланцевого газу – 40%. Такий чином сланцевий газ майже замінив вугілля у виробітку електроенергії, що призвело до суттєвого зниження викидів CO2 тепловими електростанціями, так як при спалюванні природного газу виділяється менше CO2 , ніж при спалюванні вугілля.
Світові ресурси сланцевих нафти і газу володіють гігантським потенціалом. В опублікованій недавно доповіді Управління енергетичної інформації США (Energy Information Administration, EIA) відзначається, що найбільшими в світі технічно добувними ресурсами сланцевої нафти (75 мільярдів барелів) володіє Росія. Китай, Аргентина і Алжир – країни, що мають найбільші запаси сланцевого газу.
Про те, що родовища горючих сланців містять великі кількості нафти і газу, геологам було давно відомо, але їх освоєння стало можливим тільки останнім часом з появою технологій гідророзриву пластів і горизонтального буріння.
Незважаючи на те що багато країн мають більші ніж в США запаси цих корисних копалин, широкомасштабна і швидка «сланцева революція» найближчим часом очікується не скрізь. А все тому, що використовувані в США технології придатні не для всіх родовищ через їх геологічні відмінності. Більше того, у багатьох країнах ще не проведена необхідна технологічна експертиза родовищ. А у деяких з них, наприклад в Китаї, взагалі обмежений доступ приватних компаній до розробки природних ресурсів, що в свою чергу сильно гальмує цей процес.
Крім того, в США був великий резерв потужностей з генерації електроенергії з природного газу, який серйозно полегшив перехід електроенергетики з вугілля на газ. У таких країнах, як Китай, де швидко ростуть потреби в електроенергії, резервних потужностей майже немає, і зростання видобутку природного газу може тільки сповільнити зростання виробництва електроенергії з вугілля, але не скоротити це виробництво.
В даний час видобуток сланцевого газу у великих обсягах обмежений в основному межами США і Канади. Так як експорт природного газу затратний і вимагає будівництва спеціальної інфраструктури, ціни на природний газ різко впали всередині цих країн, але не за їх межами.
Освоєння родовищ горючих сланців в США має і негативні наслідки. Вугілля, яке суттєво простіше експортувати, ніж природний газ, через падіння попиту на внутрішньому ринку США почало вивозитися за межі країни, що призвело до падіння світових цін на вугілля, збільшення його споживання за межами США і відповідного зростання викидів CO2.
Зі всього сказано можна зробити прості висновки: заміна вугілля сланцевим газом у виробітку електроенергії може значно скоротити викиди CO2 в атмосферу, але тільки в тому випадку, якщо заміна відбудеться скрізь, а не тільки в окремо взятих країнах.
